Філософія кохання

02.12.12

Життя прекрасне… насолоджуватися ним потрібно не дивлячись ні на які негаразди… Нові знайомства, нові враження, що ще потрібно для повного щастя??? Напевно більше нічого. Хоча навіщо я обманюю сам себе. Адже для повного щастя просто необхідна друга половинка)) На жаль це т єдине, що мені чомусь недоступне… Ну не везе мені просто з коханням( Скоріше всього проблема в мені, я шило в одному місці… я ніколи не сиджу на одному місці, мене ніколи не застанеш  там де очікує мене побачити. Інколи сам не знаю де себе чекати, чи навіть скоріше всього чого чекати від себе.

А насправді  та глибоко в душі так хочеться щоб хоча б хтось тебе любив, хтось називав тебе коханим, чекав тебе… але ж ні… я ще та сволота. Хто захоче зустрічатися з таким непосидою, я??? Напевно я б сам не зустрічався з собою, а час йде… я по тихеньку спиваюся, шкода… але видно це моя доля … бути самітником все життя( Єдине що б хотілося зробити,. Так це подякувати Господу Богу за свій постійний чудовий настрій… Хоча скільки мені прийшлося пережити щоб завжди посміхатися, не бажаю навіть ворогам… хоча які в мене вороги… я ж добра душа, навіть мухи не ображу) Єдине що можу так це поділитися посмішкою)

Але я нову збився з теми… кохання… Ніби стільки знаєш, про це чарівне почуття… але тільки на словах… ніяких відчуттів… боюсь образити, боюсь зробити сольно… не хочу  ні на грам нашкодити людині, яку ціную. Через те, напевно і залишаюсь постійно сам… навчився вживати, навчився жити для себе але не навчився ділитися цим всім…Боюся… Все життя вчуся, самоудосконалююся, але в яку сторону? Ніби в позитивну, адже маю стільки друзів, маю справжніх друзів, дійсно справжніх, яких дуже люблю, ціную і за яких напевно душу продам… але не маю тої єдиної з якою б можна було б поділитися цим всім… Навчився називається, що надіятися можна тільки на себе, довіряти можна тільки собі… І на жаль не можу перевчитися…

Кожен день це нові враження, нові захоплення, нові життєві моменти, яким потрібно радіти… Інколи просто не розумію чому люди так негативно приймають цей світ… ЛЮДИ просніться – ВИ ЖИВЕТЕ… цим все сказано. Потрібно жити… жити… і можливо я повторюсь, але скажу ще раз… жити) Що сталося з цим світом, де та переписка в листах, коли люди старалися викласти всі новини і всі відчуття на двох листах в клітинку??? Де ті люди, які бігали по вулиці, дихали свіжим повітрям, раділи рослинці, яка виглядала з під асфальту))) Так яя жив в ті часи, зараз люди змінилися… підстроюються один під одного… підстроюються під цілий світ, а даремно… Як казала «Машина Времени» : « Не стоит прогибаться под. изменчевый мир, пускай этот мир прогнется под. нас…» чому ми так не робимо??? Чому не живемо в своє задоволення?? Давайте задумаємся над цим. Хай я не вмію любити, хоча чому не вмію, - вмію, просто боюся…, але я вмію жити… і повірте це круто)))